Wyszukiwarka
FUNDACJA Pro Musica Viva

Polecamy!

Muzyczna kultura Ukrainy


Kontakt

 +48 22 834 84 65
 

Wydarzenia » Muzyka Ukraińska

Музична культура України - 4.


Четверта частина тексту "Музична культура України" Романа Реваковича

                                                     * * *
Справжній прорив в українській музиці відбувся з появою Бориса Лятошинського (1895–1968). Композитор, диригент і викладач, закінчив юридичний факультет Київського університету в 1918 році. Одночасно він вивчав композицію у Рейнгольда Глієра в Київській консерваторії, яку закінчив у 1919 році. Протягом багатьох років працював там викладачем та був вихователем цілого покоління композиторів. Лятошинського вважають батьком сучасної української композиторської школи –  він навчав, серед інших Валентина Сильвестрова, Леоніда Грабовського та Євгена Станковича, тобто композиторів, які через декілька років відіграли важливу роль у формуванні сучасної української музики.

У його доробку п’ять симфоній, стільки ж симфонічних поем, камерні та хорові твори, пісенні цикли та три опери. Поки в світі відбувалася „музична революція” (особливо в перші десятиліття після I Cвітової війни), він започаткував модерністський музичний рух в Україні низкою творів, які в оригінальний спосіб відображали його захоплення експресіонізмом. На жаль, цей рух виник у той час, коли соцреалізм перетворювався на естетичну догму. Тяжіння Лятошинського до стилю нової віденської школи (творчість Шенберга, Веберна і особливо Берга) було абсолютно неприйнятним для радянських музикознавців і теоретиків (у 1948 і 1952 роках його розкритикували за „формалізм”, особливо в його Симфонії № 2). 

Водночас це було дуже важливе джерело натхнення для композитора, від якого він поступово у наступні роки відходив, втримуючи високу якість своєї музики. Цілі серії камерних творів, а також опера „Золотий обруч” чудово ілюструють його здатність об'єднувати та змінювати різні музичні структури – діатонічний простір фольклору та жваву, складну атональність музики експресіонізму. Швидкі метаморфози музики першої половини 20 століття сприяли народженню багатьох видатних музичних талантів. Серед них Борис Лятошинський займає місце в українській музиці, подібне до Шимановського, Кодая, Бартока, Нільсена та Енеску в їх національних культурах. Поруч з Лятошинським, слід згадати Лева Ревуцького (1889–1977), який на той час активно діяв у Києві  (автор, між іншим, Симфонії № 2, в якій використано популярні теми народних пісень) та Віктора Косенка (1896–1938), який особливо прославився своїми фортепіанними творами. 

Ось ми і підійшли до сучасності. На сьогодні одним із яскравих представників  української музики є Валентин Сильвестров (нар. 1937). Його творчість набуває все більшої популярності та визнання. Відома компанія звукозапису ECM Records, що також співпрацювала із сучасним естонським композитором Арво Пяртом та грузинським композитором Канчелі, випустила ряд компакт-дисків з музикою Сильвестрова. Він, учень Лятошинського, був центральною фігурою київського музичного авангарду в 60-х роках ХХ століття. Впродовж першого періоду творчості перейняв дванадцятитонову техніку Арнольда Шенберга та Антона Веберна. Композиції, написані цією технікою, під час прем’єр ставали джерелом запеклих конфліктів, через що Сильвестров, як і інші композитори київського авангарду, довгий час були в конфлікті з офіцнійними радянськими чинниками. На початку 70-х років він радикально змінив свою музичну мову, і саме тоді, шукаючи натхнення в жанрах та стилях  XVII-XIX століття, віднайшов дуже особисту форму самовираження. Він є автором, між іншим, дев’яти симфоній, „Метамузики” для фортепіано і оркестру, „Widmung (Присвята)” для скрипки з оркестром, багатьох камерних творів, зокрема, чотирьох дуже цікавих струнних квартетів. 

Поруч із Сильвестровим на українській сцені слід згадати Мирослава Скорика (1938-2020) та Євгена Станковича (нар. 1942). У 1965 році Мирослав Скорик написав музику за мотивами гуцульського фольклору до фільму Параджанова „Тіні забутих предків”, завдяки чому отримав похвальний лист від Дмитра Шостаковича. Це стало важливим моментом у кар'єрі композитора. Музика Скорика з самого початку була грою традицій, також фольклору, з більш сучасними композиційними техніками. Серед його творчого доробку на особливу увагу заслуговують: „Гуцульський триптих” (1965), „Карпатський концерт” (1972), концерти для віолончелі, скрипки, фортепіано та камерні твори. Декілька років тому у варшавському Великому театрі (Польська національна опера) ансамбль Львівської опери представив музично-драматичний твір Скорика „Мойсей”, який глядачі дуже добре сприйняли. 

Євген Станкович – один з останніх учнів Лятошинського,  композитор із драматургічним талантом. Навіть камерні твори під його пером набувають зовсім  «некамерного» характеру, як наприклад, „Камерна симфонія № 3” для флейти та струнного оркестру (Міжнародна трибуна композиторів ЮНЕСКО включила її до 10 найвидатніших творів 1985 року). Фольк-опера „Цвіт папороті” (1979), балет „Ольга” (1982), симфонічна поема „Dictum” (1987) у 11 частинах для камерного оркестру та низка творів, присвячених Чорнобильській трагедії, таких як „Чорна елегія” (1991) та „Поема смутку” (1993) або симфонічна „Панахида” (1993), присвячена пам'яті жертвам Голодомору – чітко окреслюють коло творчих зацікавлень композитора. 

Сьогодні різноманіття музичного життя України визначають і інші композитори. Серед них особливу увагу привертають Леся Дичко (1939 нар.), Ігор Щербаков (нар. 1955), Кармелла Цепколенко (нар. 1955), Юрій Ланюк (нар. 1957), Олександр Щетинський (нар. 1960), Олександр Козаренко (нар. 1963), Богдана Фролак (нар. 1968). Цікаво виглядає і молодше покоління композиторів – Олег Безбородько (нар. 1973), Золтан Альмаші (нар. 1975) та Олександр Шимко (нар. 1977).  

В українському музичному житті відіграють важливу роль консерваторії та музичні академії Києва, Харкова, Одеси та Львова. В Україні функціонує близько 20 симфонічних оркестрів, 6 театрів опери та балету, а фестивалі сучасної музики продовжують впливати на напрямок української музичної культури. Варто також згадати, як багато видатних музикантів та композиторів народилося в Україні, наприклад, Юліуш Зарембський, Кароль Шимановський, Володимир Горовиць (його сестра Регіна була професоркою кафедри фортепіано в Харківській консерваторії аж до смерті в 1984 році), Емануель Фоєрманн, Натан Мільштейн, Давид Ойстрах, Святослав Ріхтер, Еміль Гілельс, Леонід Коган та Олег Криса.

                                                              Роман Ревакович
                                                              перекладено з польської мови

 

« wstecz
Organizacja Pożytku Publicznego - przekaż 1% podatku!

YT


 więcej »