Jubileusz 25-lecia Fundacji Pro Musica Viva w prasie
PRASA O NAS
W ostatnich tygodniach w prasie ukazał się tekst dotyczący Jubileuszu 25-lecia istnienia Fundacji Pro Musica Viva.
Wiele instytucji muzycznych Zachodu przypomniało sobie o muzyce ukraińskiej dopiero po rozpoczęciu rosyjskiej inwazji na naszego wschodniego sąsiada. Tymczasem warto odnotować, że działająca w Warszawie Fundacja „Pro Musica Viva”, promująca twórczość ukraińską, obchodzi w tym roku 25-lecie swojej działalności.
Jak pisze Roman Rewakowicz, współzałożyciel (z Ewą Samborską) Fundacji „Pro Musica Viva”, organizacja powstała już w 1998 roku. „Pierwszą i jednocześnie niezwykle ważną akcją […] było wykonanie we Lwowie 12 października 1999 roku Credo Krzysztofa Pendereckiego z udziałem polskich solistów oraz lwowskiego Chóru Chłopięcego «Dudaryk», Narodowego Chóry Ukrainy «DUMKA» z Kijowa i Orkiestry Sinfonia Varsovia pod dyrekcją kompozytora. Przyjazd Krzysztofa Pendereckiego do Kijowa wywołał wielkie zainteresowanie mediów. Kompozytor udzielał licznych wywiadów, w których podkreślał swój związek z Ukrainą – mówił: «Mój ojciec urodził się w wiosce Tenetnyki koło Rohatyna» – wspomina Rewakowicz.
Działalność Rewakowicza na początku koncentrowała się na prezentacji muzyki polskiej i polskich wykonawców u naszych sąsiadów. Prędko jednak uświadomił sobie, że muzyka ukraińska jest nieobecna w polskiej przestrzeni kulturalnej. Postanowił coś z tym zrobić – w grudniu 1999 roku odbyły się pierwsze Dni Muzyki Ukraińskiej w Warszawie.
„Ukraińska muzyka zabrzmiała w jednej z najlepszych warszawskich sal koncertowych – w Studiu Koncertowym Polskiego Radia im. Witolda Lutosławskiego” – pisze Rewakowicz. „Trzy koncerty przedstawiły różne wymiary muzyki ukraińskiej. Koncert kameralny z udziałem skrzypka Wołodymyra Dudy, wiolonczelisty Jurija Łaniuka, pianisty Józsefa Örmény i lwowskiego Chóru Kameralnego „Gloria” pod dyrekcją Wołodymyra Sywochipa zaprezentował utwory Oleksandra Szczetyńskiego, Walentyna Bibika, Jewhena Stankowycza, Myrosława Skoryka, Igora Szczerbakowa i Jurija Łaniuka. Koncert chóralny z udziałem lwowskiego Chóru Chłopięcego i Męskiego „Dudaryk” pod dyrekcją Mykoły Kacała ukazał szeroką panoramę ukraińskiej muzyki chóralnej od XVII do XX wieku. Na koncercie symfonicznym wystąpiła znakomita orkiestra Sinfonia Varsovia pod dyrekcją Wołodymyra Sirenki wykonując Metamuzykę Walentyna Sylwestrowa z Józsefem Örmény przy fortepianie oraz II Symfonię Borysa Latoszyńskiego” – dodaje dyrygent.
Na naszych łamach pisał o tym wydarzeniu Adam Suprynowicz: „Niewiele wiemy o muzyce ukraińskiej – przyznaję, że ja sam nie wiedziałem, czego się spodziewać po Dniach Muzyki Ukraińskiej. Zapewne wielu zgromadzonych w Studiu im. Lutosławskiego słuchaczy wybrało się na te koncerty z podobnym nastawieniem: ciekawi nowego i nieco obawiając się zawodu”. Zawodu jednak nie było: „Przedsięwzięcia na tak wysokim poziomie artystycznym, jak Dni Muzyki Ukraińskiej, nie tylko informują nas o tym, co dzieje się «za miedzą», ale też wzbogacają niezbyt przecież bogate życie muzyczne w Polsce” („Ruch Muzyczny”, 6.02.2000).
Rewakowicz nie zrezygnował z prezentacji muzyki polskiej w Ukrainie. Fundacja koordynowała na zaproszenie polskiego resortu kultury 4. Festiwal Polskiej Kultury w Ukrainie w 2002 roku. „Dwadzieścia dziewięć różnych kulturalnych wydarzeń, które obejmowały muzykę, teatr, film i sztuki plastyczne odbyło się w czterech miastach Ukrainy: w Kijowie, Lwowie, Charkowie i Odessie. Te opisane akcje wyznaczyły specjalizację Fundacji – promocję polskiej kultury w Ukrainie i ukraińskiej kultury w Polsce” – pisze Rewakowicz.
Dyrektor wspomina, że trzecia oraz czwarta edycja „Dni” odbywał się we współpracy z Filharmonią Narodową dzięki przychylności jej ówczesnego dyrektora Antoniego Wita. Filharmonia umieściła ukraiński repertuar Festiwalu w swojej całorocznej książce programowej. „Wydaje się, że dotychczas nie zdarzyło się w świecie, aby pierwsza muzyczna instytucja danego kraju tak gościnnie otworzyła swoje sale koncertowe dla muzyki ukraińskiej”.
Ósme „Dni” w zeszłym roku, jak zauważył na naszych łamach Filip Lech, były kolejnym Festiwalem „przy akompaniamencie rosyjskich rakiet, ale do lutego 2022 roku byliśmy na nie głusi”. Nasz recenzent podkreślał, że „Koncerty odbywały się w atmosferze szczególnego święta – radości z celebracji ukraińskiej muzyki, nadziei, rozgoryczenia i melancholii. Niemal wszyscy kompozytorzy, których utworów słuchaliśmy – poza Wałentynem Sylwestrowem i Jurijem Łaniukiem – byli w Warszawie. […] Program można było odczytywać jako paralelę horyzontów czasowości współczesnego człowieka, naszego paradoksalnego postrzegania świata. Z jednej strony rozpływamy się w historii. Jak nigdy wcześniej, czujemy związek z tym, co już było. Z drugiej – jesteśmy dogłębnie zakotwiczeni w XX wieku i jego tendencjach do niszczenia porządku; chęć powtarzania awangardowych gestów stała się dziwnie konserwatywna” – podsumowywał Filip Lech.
W tym roku planowana jest kolejna edycja, której program można znaleźć na stronie Fundacji. Wydarzenie dzięki wsparciu od władz miejskich Warszawy oraz innych partnerów będzie miało rytm coroczny – finansowanie miejskie ma zapewnione do 2025 roku.
Ruch Muzyczny
17 липня 1998 року у Варшаві Роман Ревакович та Єва Самборська нотаріально встановили фонд під назвою «Pro Musica Viva», що в інтенції засновників має означати «щоб музика жила». Історія його появи пов’язана з продукцією платівки музики Юрія Ланюка. Вдалося знайти спонсора – і був потрібний фонд, який міг би прийняти фінансову підтримку. Процес реєстрації фонду тривав доволі довго, а діяти треба було швидко. У результаті фінансову підтримку фірми T.O.N. AGRO S.A прийняв Фонд добрих ідей (Fundacja Dobrych Pomysłów), він і був продуцентом цієї платівки. Результат можна послухати на youtube.
Заснований нотаріальним актом фонд «Pro Musica Viva» дочекався формального затвердження. Першою і водночас надзвичайно масштабною акцією новоствореної установи була організація виконання 12 жовтня 1999 року у Львові «Credo» Кшиштофа Пендерецького за участю польських солістів, Національної капели України «Думка», хору хлопчиків «Дударик» та польського оркестру «Sinfonia Varsovia» під диригуванням композитора. Це велике дійство відбулося в залі Львівського оперного театру ім. С. Крушельницької у рамках 5-го фестивалю сучасної музики «Контрасти». Головним спонсором була польська фірма «Карпати» з Варшави. Про історію цього концерту розповідав на «Збручі», згадуючи Кшиштофа Пендерецького.
Друга половина 90-х років минулого століття – це був час моєї співпраці з львівським музичним середовищем при виникненні й організації Фестивалю сучасної музики «Контрасти». З моєї активності фестиваль мав широку презентацію польської музики і польських виконавців. Виникало тоді в мене запитання, а що з українською музикою в Польщі – і відповідь була одна: нічого! Українська музика була відсутня в польському культурному просторі. Так і виникла ідея представляти українську музичну культуру польському слухачеві. У грудні 1999 року відбулися перші Дні української музики у Варшаві. Почесний патронат фестивалю надав президент Польщі Алєксандер Кваснєвський, у почесному комітеті погодилися бути посол України в Польщі Дмитро Павличко, воєвода мазовецький Антоні Пєткєвіч, президент Варшави Павел Піскорський, мер Львова Василь Куйбіда, посол до Польського сейму Мирослав Чех та композитор Кшиштоф Пендерецький. Головним спонсором перших Днів української музики у Варшаві була Львівська кавова фабрика «Галка», фінансову підтримку надали також місто Варшава, польське Міністерство культури, варшавська фірма «Карпати», швейцарський фонд PRO HELVETIA та варшавський Фонд Баторія. Українська музика прозвучала в одному з найкращих варшавських концертних приміщень – у Концертній студії Польського радіо ім. Вітольда Лютославського. Три концерти представили різні види української музики. Камерний концерт за участю скрипаля Володимира Дуди, віолончеліста Юрія Ланюка, піаніста Йожефа Єрміня та Камерного хору «Глорія» під диригуванням Володимира Сивохіпа представив твори Олександра Щетинського, Валентина Бібіка, Євгена Станковича, Мирослава Скорика, Ігоря Щербакова та Юрія Ланюка. Хоровий концерт за участю хору хлопчиків та чоловіків «Дударик» під диригуванням Миколи Кацала показав широку панораму української хорової музики від XVII до XX століття. На симфонічному концерті виступив знаменитий польський оркестр «Sinfonia Varsovia», під диригуванням Володимира Сіренка виконуючи «Метамузику» Валентина Сильвестрова з Йожефом Єрмінем за фортепіано та Другу симфонія Бориса Лятошинського. Рецензент «Руху музичного» Адам Супринович так почав свою статтю: «Небагато знаємо про українську музику – зізнаюсь, що і я не знав, чого очікувати від Днів української музики (6–8 грудня). Мабуть, багато зібраних у Студії ім. Лютославського слухачів прийшли на ці концерти з подібним відчуттям: цікаві нового та побоюючись розчарування». Стаття закінчується такими словами: «Заходи на так високому художньому рівні, як Дні української музики, не тільки інформують нас про те, що відбувається “за межею”, але також збагачують не таке вже і багате музичне життя у Польщі» (Адам Супринович, «Ближче України», Рух музичний, 6 лютого 2000). Інший рецензент написав про «Метамузику» Валентина Сильвестрова: «Цей промовистий твір, який спричинюється, що час зупиняється на місці, заслуговує кар’єри, яку здійснила ІІІ Симфонія Гурецького. Особливо у так досконалому виконанні, як оркестр “Sinfonia Varsovia”. То завдяки її грі під батутою винятково талановитого диригента з України Володимира Сіренка цей концерт був одним із найцікавіших і найкраще виконаних у Варшаві в цьому році» (Бартош Камінскі, «Дні української музики у Варшаві», Газета виборча, 10 грудня 1999).
Так схвальні початки надихали до дальшої активності. У Польщі в цей час визрівала система грантових конкурсів – фонд «Pro Musica Viva» почав подавати заяви на підтримку своїх ідей. Другий фестиваль Дні української музики у Варшаві був реалізований у червні 2001 року. Цього разу вдалося організувати тільки два концерти – камерний та ораторіальний. Цей другий за участю Національної капели України «Думка» та Національного симфонічного оркестру України представив два великі музичні полотна: «Палімпсести» Юрія Ланюка (друге виконання після прем’єри твору в Канаді) та прем’єрне виконання «Слова про Ігорів похід, сина Святослава, внука Олега» Євгена Станковича.
З моєї успішної співпраці з Україною при презентації польської музики виникла пропозиція від польського Міністерства культури бути координатором 4-го Фестивалю польської культури в Україні у 2002 році. Фонд «Pro Musica Viva» прийняв це запрошення. У результаті вийшла найбільша подія, організована Фондом. За фінансової підтримки польського Міністерства культури акція ця об’єднувала Федерацію польських організацій в Україні, Товариство польської культури Львівщини, Товариство польської культури в Харкові та Одеське відділення Спілки поляків України. До фестивалю приєднано ряд державних і самоврядних установ України та дипломатичні польські представництва в Україні. Двадцять дев’ять різних культурних заходів, які охоплювали музику, театр, кіно та візуальне мистецтво, було представлено в Києві, Львові, Харкові й Одесі. До співпраці було запрошено у Києві Національний академічний театр опери та балету ім. Т. Шевченка, Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка, Національний будинок органної та камерної музики України, Національну спілку художників України, Центр сучасного мистецтва при Києво-Могилянській академії, Кінотеатр «Жовтень», у Львові – Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької, Львівський державний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької, Львівський палац мистецтв, Львівський будинок органної та камерної музики, Львівський обласний будинок учителя, Польський народний театр, Галицький центр кіномистецтва, Львівський духовний центр «Воскресіння», Галерея «Дзиґа», Товариство любителів мистецтва «Своя стріха», Загальноосвітня середня школа №10, в Одесі – Одеський художній музей, Одеський театр юного глядача ім. М. Островського, Одеську обласну філармонію, кінотеатр «Вимпел», асоціацію «Нова музика», у Харкові – Харківський художній музей, галерею «АВЕК», Харківський державний академічний драматичний театр ім. Т. Шевченка, кінотеатр «Росія». Фестиваль відбувався в період від 24 жовтня до 10 листопада 2002 року. Бувало, що одного дня в чотирьох містах фестивалю відбувалася якась подія. Цей великий організаційний успіх фонду «Pro Musica Viva» отримав схвальне визнання опісля в контрольному письмі від польського Міністерства культури, де було вказано, що «Pro Musica Viva» виконав записи договору та використав фінансові засоби згідно з призначенням.
Ці описані акції визначили спеціалізацію Фонду – промоцію польської культури в Україні та української в Польщі. Ювілей 25-річчя, який цього року святкує фонд «Pro Musica Viva» – це десятки різних, переважно музичних, заходів, які представляли українську музику польському слухачеві та польську музику слухачам в Україні. Згущуючи розповідь, згадаю основну акцію Фонду в Польщі – Дні української музики у Варшаві. Минулого року відбулися восьмі, цього року плануються дев’яті. Від 2019-го, від 5-го фестивалю, він перейшов у режим щорічної імпрези завдяки 3-річній дотації, яку Фонд отримав від міста Варшава у 2020-му. Цього року місто Варшава підтримало фестиваль черговою трирічною дотацією – тож наша акція має відбутися також у роках 2024–2025. Варто згадати, що третій фестиваль у 2004 році та четвертий у 2008-му відбулися у тісній співпраці з варшавською Національною філармонією завдяки прихильності тодішнього директора Антоні Віта – одного з найвизначніших польських диригентів. Філармонія помістила український репертуар фестивалю у свою репертуарну програмну книжка на сезон 2012/2013, активно промуючи його своїми засобами. Видається, що досі не було в світі подібної акції, де перша музична установа країни так гостинно відкрила б свої концертні зали для української музики. Вагомою подією в історії «Днів» є співпраця Фонду з Банком господарства крайового та пов’язаним із ним фондом Most the Most. Завдяки прихильності цих установ торішній фестиваль мав такий широкий масштаб, залучаючи хор та оркестр варшавської Національної філармонії. У продовження цієї співпраці цього року готуємо дев’яті Дні української музики у Варшаві, де на фінальному концерті 10 вересня 2023 року прозвучить твір Олени Ільницької «До перемоги», написаний на замовлення фонду «Pro Musica Viva» у співпраці з фондом Most the Most та Банком господарства крайового.
З активністю фонду «Pro Musica Viva» можна ознайомитися на сайті pmv.org.pl
Zbruc.eu